Кажуть, Хомʼяк – гора гостинна й фотогенічна. Брешуть. Точніше, фотогенічна – так, але про гостинність я б посперечалася десь на останніх чотирьохстах метрах, де кам’яні ґорґани вирішили перевірити мене на міцність.

Офіційно заявляю: на тому фінальному підйомі я встигла морально й фізично здохнути мінімум двічі. Але варіанту здатися не було – по-перше, звідти не викликають таксі, по-друге, за спиною й попереду крокували мої орли й орлиці. А з такою курсантською підтримкою про...